Автор:

копірайтер проектів Фінансової академії Актив, Finassessment та Finrabota, UGC-редактор

Тихе звільнення: що це за явище та чи варто ставати його прихильником

2022-12-14
768

Ця стаття написана суто у робочий час, бо вона про «тихе звільнення» або quiet quitting. Це нове явище вже кілька місяців на слуху і воно не зовсім про звільнення у прямому сенсі, а про такий підхід до роботи, де праця та особисте життя мають чіткі кордони. Що це за явище, чому виникло, як впливає на кар’єру та чи варто до нього вдаватись — розбирались разом з експертами. 

Що це за явище — тихе звільнення 

Підхід quiet quitting полягає у тому, щоб виконувати лише свої посадові обов’язки та виключно у робочий час. Не затримуватись після роботи, не братись за додаткові доручення, що не входять до пунктів трудової угоди. Та взагалі мати змогу закрити ноутбук о шостій вечора і більше не думати про роботу до наступного ранку або понеділка. 

Новий термін став відомий після того, як американський тіктокер @zaidlepplin записав відео про те, що робота — це не все наше життя, а лише його частина. У відео він каже: “Quiet Quitting the idea of goung above and beyond at work”, що буквально означає “тихе звільнення — це відмовитись від ідеї виходити за межі роботи”. 

Відео стало вірусним, а в коментарях під ним розпочалася жвава дискусія. Так один користувач під відео написав, що вже 6 місяців як «тихо звільнився», і при цьому отримує таку ж зарплатню і ставлення колег, як і раніше, але працює з меншим стресом. Інший користувач написав, що втратив мотивацію працювати більше, коли йому відмовили у підвищенні, але при цьому почали наймати людей з більшою оплатою та меншою відповідальністю. 

Всього за кілька місяців «тихе звільнення» стало справжнім трендом та феноменом, яке підхопили ЗМІ та соцмережі. Так, наприклад, у статті BBC розповіли історії трьох жінок, що працювали понаднормово без підвищення зарплатні. Спочатку вони відмовились від зайвих активностей на роботі, а потім і зовсім звільнились. 

Подібні історії почали поширюватись, через що роботодавці та експерти з кар’єри стали дивитись на явище насторожено та навіть трохи скептично. Бо «тихо піти з роботи» можна дуже по-різному: 

  • одна справа, коли фахівець любить свою роботу та виконує її професійно – це нормальне бажання працювати без стресу;

  • і зовсім інше, коли працівник не викладається на повну навіть у робочий час — це може говорити про його непрофесіоналізм, можливе вигоряння або недбале ставлення до роботи.

Кар'єрний консультант Уляна Ходорівська вважає, що цей тренд не є новим і може свідчити про не менш важливу проблему — невміння домовлятись із роботодавцем та будувати робочі стосунки:

— Ця історія триває вже дуже-дуже довго. Понад 10 років тому я прийшла працювати в сферу ринку праці і вже тоді звучали питання у людей: “які мої кордони з роботодавцем, як мені будувати work-life balance, як чітко визначити моє коло обов’язків, в обмін на що мені реально піднімуть зарплату, та наскільки треба бути показово і активно відданим роботодавцю, щоб мати професійний, кар’єрний успіх?”. 

Всі ці питання абсолютно не нові, як і сам тренд. Просто зараз його підняло на хвилю хайпу це відео в Тік-Ток. Так, вдала назва і блогер молодець. Він на що звернув увагу? На те, що існує така тенденція, коли, по-перше, роботодавець не окреслює чітко межі посадових обов’язків спеціаліста та умови підняття його заробітної плати. Тому спеціаліст намагається вгадати, що треба зробити, щоб задовольнити очікування роботодавця та отримати вищу платню. 

Але в бізнесі ми отримуємо не те, на що ми заслуговуємо, а те, про що домовились. Відповідно, така ситуація виникає, коли людина не знає, як домовитись з роботодавцем. І не тому, що вона нерозумна чи неосвічена, а тому, що у нас ця практика не має поки що широкого застосунку (і це часто з’ясовується в індивідуальній розмові з коучем або ментором). І ось коли ця людина, попробувавши разів 5-10 вгадати, що ж треба роботодавцю, врешті-решт втомлюється від цих безнадійних спроб, бо не отримує те, чого очікувала. 

При цьому, можна бути дуже кваліфікованим спеціалістом і роботодавець може бути конструктивно налаштований, але у вас просто не налагоджений діалог на цю тему: за який обсяг роботи я отримую яку винагороду і як цю суму можна міняти. Якщо ні спеціаліст, ні роботодавець не готові до пошуку відповіді на ці питання, виникає саме це явище — розчарування та образа “я викладаюсь, а на мене не звертають увагу, не підвищують зарплатню, тоді я буду робити лише те, що у межах моїх посадових обов’язків”. Проте, образа — це завжди пасивність, а я б пропонувала пошукати способів налагодити діалог з роботодавцем.

Але великим позитивом цього тренду є те, що людина перш за все з’ясовує для себе, що знаходиться у зоні її відповідальності, а що ні. Це вже дуже добре. По-друге, людина вчиться казати «ні» там, де їй незручно або щось не підходить. Це вже здорова історія, яка відбувається у режимі “вибач, я не можу тобі допомогти на цей запит, бо це не є зона моїх обов’язків і я не маю на це часу”. Якщо це відбувається у ввічливій формі, нічого поганого в цьому немає. Але якщо людина почне халтурно ставитись до своїх обов’язків, зовсім не виконує свою роботу, її звільнять дуже швидко.  

Чому популярне quiet quitting і серед кого поширене 

Західні ЗМІ також пишуть, що це явище далеко не нове. Люди й раніше «тихо звільнялись» від надмірного навантаження на роботі через низьку оплату праці чи відсутність кар’єрних можливостей. Але чому саме зараз цей тренд набрав обертів? 

Виділяють щонайменше 4 причини.

  • Пандемія. Коли майже весь світ перейшов на віддалену роботу, фахівці отримали більше часу на себе та змогли оцінити, як може виглядати робота без «культури метушні» (hustle culture — це коли робота займає майже весь час, доводиться працювати допізна, без перерв чи вихідних). Але для когось робота вдома, навпаки, виявилась неабияким стресом. Постійні Zoom-наради та ненормований робочий день стерли чіткі межі між роботою та особистим життям.

  • Зміна поколінь та нове мислення. Рух підхопило здебільшого молоде покоління зумерів, яке цінує власний час поза межами офісу, на відміну від міленіалів, які роблять максимум для просунення за службовими сходами. 

  • Перепрацювання або, так звані, кранчі. Це поняття може здаватись новим, але в рекрутингу так називають будь-які зайві навантаження на роботі, які рано чи пізно призводять до вигорання. У пандемію багато компаній перейшли у режим виживання, через що фахівці останнім часом стикнулись не з одним таким кранчем та потребують відпочинку. 

  • Ускладнює ситуацію суттєва інфляція. Тренд розпочався саме з Америки, де, як пише Forbes, ще навесні 2022 року рівень інфляції склав 8-9%. Попри підвищення зарплат, люди стали замислюватись, нащо працювати більше, якщо врешті-решт заробляєш так само.

Найбільше прихильників quiet quitting серед тих, хто регулярно перепрацьовує, повністю віддається роботі, але не отримує гідну заробітну плату чи довгий час не досягає кар’єрних успіхів. Що ще може викликати бажання «тихо звільнитись» та як зрозуміти, що цей стан вже наближається:

  • невизнання досягнень або неповага з боку керівництва;

  • тотальний контроль на робочому місці чи постійний трекінг робочого часу;

  • обмежений час відпочинку;

  • необхідність працювати в позаурочний час;

  • усунення від важливих проєктів або штрафи;

  • відсутність зустрічей та спілкування з керівником, або навпаки постійні мітинги, що забирають багато часу.

Також є думка, що «тихе звільнення» може бути проявом саботажу з боку працівника, але це вже не зовсім належить до цього явища та ніяк не допомагає запобігти вигоранню.

Як тихе звільнення вливає на кар’єру та коли його застосовувати

В деяких випадках тихе звільнення може допомогти відновити сили перед великим проєктом чи новою роботою. Але в більшості — може нашкодити кар’єрі та професійному розвитку. Так вважає кар’єрний консультант Тетяна Волошина. Вона стверджує, що цей метод точно не допоможе підвищенню доходу чи підйому на нові позиції. І його можна застосовувати лише у випадку втоми або складнощів із роботодавцем.

- Явище тихого звільнення говорить про те, що людина перестає тотально вкладатись в роботу, — розповідає експерт. — Так трапляється з тими, хто до цього максимально в неї вкладався та перепрацьовував. Але якщо людина не жила роботою, а лише робила те, що від неї очікували (такий собі адміністративний підхід «мені сказали — я зробив»), то по суті тихе звільнення — це все її професійне життя і для неї нічого не зміниться. Хіба що вона почне саботувати процеси в компанії та робити цим тільки гірше, а не просто не виконувати свої обов’язки. 

Що стосується людей, які працюють тотально, умовно живуть роботою та максимально залучені? Для них буде працювати явище «тихе звільнення». Але в якому випадку? Якщо людина не може покинути місце роботи з певних причин: криза на ринку, відсутність релевантних пропозицій, елементарний страх, високий рівень доходу і людина не може знайти нічого рівноцінного. В таких випадках можна користуватись підходом «тихого звільнення». Людина зменшує оберти, починає робити менше, рівно стільки, скільки від неї очікують. Тому це явище є або хворобою, або симптомами хвороби: коли щось не влаштовує в поточній роботі. 

На думку експерта, «тихе звільнення» ні в якому разі не допоможе в кар’єрі. Менталітет наших роботодавців такий, що вони самі важко працюють, вкладаються у справу і тому очікують того ж від своїх підлеглих. Якщо людина починає працювати недбало або з мінімальною залученістю — вона одразу знижує лояльність роботодавців до себе. 

- У мене був гарний приклад знайомої, — додає Тетяна Волошина. — Вона розчарувалась у роботодавці, робила лише що скажуть, не було ініціативності та бажання виборювати процеси. Робити якісно, гарно — все це померло. Знайома пішла до кар’єрного консультанта і він їй сказав: ти маєш прийняти рішення — якщо тобі погано в цій компанії, то звільняйся, але якщо ти готова продовжувати працювати в цій компанії та збираєшся залишатись, тоді працюй повноцінно. На мою думку, це коректний підхід до роботи. Однак, якщо у людини немає зовсім варіантів, як змінити роботу, то вона може інколи впадати в цей стан «тихого звільнення».

Але, якщо чесно, як кар’єрний консультант, я цього не рекомендую. Треба або працювати повноцінно, або змінювати роботу. Бо не все можна описати посадовою інструкцією, job description чи іншим документом, що є у роботодавця. Світ настільки мінливий. В умовах війни та ковіду все змінюється щодня. Роботодавці вимушені очікувати від людей певної гнучкості, готовності реагувати нестандартно та робити щось поза рамками посадової інструкції. Бо можна робити лише те, що там прописано, але виникає питання: чи будете ви тоді топперформером, ключовою людиною?”. 

Уляна Ходорівська також вважає, що бажання тихо звільнитись може бути сигналом для фахівця, що треба або передивитись власне відношення до роботи, або шукати ту справу, яка буде більше мотивувати.

- Треба зрозуміти, з якої роботи ви внутрішньо звільнились — від основної чи тієї, яку виконували понаднормово, добровільно і невідомо за яку винагороду? Якщо з другої, це здоровий тренд. Якщо з першої — це помітять і вас звільнять. Бо дуже добре видно, коли людина втратила мотивацію. 

  • Якщо ви розчарувались саме через заробітну плату, спробуйте знайти інформацію, як вести перемовини з роботодавцем за більшу винагороду: матеріальну і нематеріальну. Або сходіть до коуча чи кар’єрного консультанта, щоб розібратись з цим питанням: що конкретно робити, щоб отримувати більше грошей і як про це домовитись з роботодавцем.

  • Але якщо ви розумієте, що хочете звільнитись в цілому, бо вам більше не цікава та робота, яку ви робили, а не через умови, на яких її виконували, от тоді варто шукати іншу роботу, яка буде вас мотивувати. Тільки зверніть увагу — мотивувати, не щоб жити на роботі та проводити на ній по 12 годин, бо це не треба сліпо робити. Буває, що необхідно попрацювати 12 і більше годин, а буває що і достатньо всього 4 години. Тому задача професіонала — навчитися розбиратись, коли це потрібно. А також зрозуміти, в чому моя цінність для роботодавця, які його потреби я задовольняю і в якому обсязі це достатньо робити. 

Як приклад, ви прийшли до перукаря зробити зачіску, а він вам спочатку вирішив зробити масаж спини, що, на його думку, буде для вас краще. Але ви цього не просили, до того ж у вас починається важливий захід через 15 хвилин. Тому ви питаєте, де моя зачіска? Перукар образився, що його роботу не цінять, і пішов у quiet quitting. Тож ця позиція може бути або трохи дитячою — позиція образи на роботодавця «раз так, я з вами не граю», або дорослою позицією здорових кордонів з цим роботодавцем.

Отже, в яких випадках доречно застосовувати «тихе звільнення» без загрози для кар'єри:

  • коли треба приділити більше уваги важливим проєктам;

  • якщо є потреба відпочити від постійної гонитви за результатами та зосередитись на інших аспектах роботи та життя;

  • при емоційному вигоранні та виснаженні, щоб зовсім не зійти з дистанції;

  • якщо плануєте звільнитись і оговорили цей момент з роботодавцем — можна спокійно зайнятись навчанням, підготовкою резюме та пошуком нової роботи, зберігаючи зарплатню та пільги на поточному місці. 

Але цей метод точно не підійде тим, хто знаходиться на важливій посаді, бо це відсторонить від завдань, які впливають на продуктивність роботи відділу або всієї компанії. Як наслідок — спричинить напругу в колективі, що ніяк не сприяє кар’єрному зростанню.

Про що треба пам’ятати, якщо вирішили «тихо звільнитись»:

  1. Домовленості з керівником — допомагають визначити, за яку саме роботу оплачують зарплатню та за які завдання винагорода може збільшуватись.

  2. Пріоритетні завдання. Вміння розподіляти робочі завдання на термінові та менш важливі допоможе встигнути зробити основне за робочий час. А також позбавить від перенавантаження та відчуття провини за те, що відмовились зробити щось додаткове.

  3. Тайм-менеджмент. Знайдіть зручний для вас графік роботи, в якому ви більш продуктивні. Перегляньте, які зайві зустрічі, розмови чи активності відволікають саме в цей час.  

  4. Відпочинок. Якщо жити лише роботою, це неминуче призведе до перевтоми та виснаження. Виділіть час після роботи на спілкування з родиною, зустрічі із друзями або нове хобі. Можливо, виявиться, що проблема не в роботі, а у недостатньому відпочинку.

Якщо ж робота все одно не приносить задоволення, можливо час знайти щось краще. Також можна почати вивчати новий напрямок у діяльності, отримати сертифікацію, необхідну для кар’єрного зростання, чи навіть опанувати нову професію. Як мінімум, це допоможе визначити наступний крок у кар’єрі та підсилить мотивацію рухатись дал

Замість «тихого звільнення» оберіть професійний розвиток та навчання, які точно допоможуть у кар’єрі. Зареєструйтесь на будь-який курс академії та перегляньте перший урок безплатно, щоб визначитись із напрямком розвитку!

Рекомендуємо пройти:

Тесты для экономистов

Тесты для экономистов