План рахунків МСФЗ (IFRS): відмінності від національних стандартів та приклад складання

Вимоги міжнародного ринку та бізнесу останніх років спонукали держави переходити на використання МСФЗ (IFRS). Ми вже розбирали їхню структуру та відмінності у статті «МСФЗ: Причини появи та принципи МСФЗ». З 2018 року бізнес в Україні перейшов на міжнародні стандарти фінансової звітності. За рік до цього в жовтні 2017 року ухвалили зміни до закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В ньому уточнили вимоги до складання фінансової звітності за міжнародними стандартами для підприємств. Казахстан офіційно перейшов на МСФЗ (IFRS) із 2003 року. Але це був тривалий і трудомісткий процес підготовки нормативної бази та матеріалів до роботи. 

Оскільки перехід на МСФЗ (IFRS) не є одномоментним процесом, щоб уникнути деяких проблем ведення обліку та складання звітності в цей період, фахівці можуть заздалегідь створити та застосовувати план рахунків за МСФЗ (IFRS), спираючись на національні стандарти. 

В статті розберемо:

• Чи є у МСФЗ (IFRS) стандартний план рахунків?
• Вимоги до плану рахунків
• Приклад плану рахунків згідно з МСФЗ (IFRS)

Чи є у МСФЗ (IFRS) стандартний план рахунків?

План рахунків МСФЗ (IFRS) на відміну від плану рахунків за національними стандартами бухгалтерського обліку не стандартизовано на рівні будь-яких джерел права, оскільки міжнародні стандарти регламентують правила формування звітності, а не бухгалтерський облік. Компанії, які ведуть облік та складають звітність згідно із МСФЗ (IFRS), можуть самостійно розробити план рахунків. В Україні його прийняли в 1999 році і з того часу він обов'язковий до застосування. У Казахстані план рахунків бухгалтерського обліку затверджено у 2007 році. До того ж у 2006 році в цій країні запровадили ще й типовий план рахунків МСФЗ (IFRS) для Казахстану з активними та пасивними рахунками, розташованими за зменшенням ліквідності активів та збільшенням термінів погашення зобов'язань. 

Також правила МСФЗ (IFRS) не забороняють компаніям, які працюють у тій чи іншій країні, використовувати національні стандарти стосовно роботи з планами рахунків бухобліку або розробляти внутрішньокорпоративні регламенти у відповідному напрямку обліку.

Фахівцям, які живуть у країнах, де такий план ще не розроблено або не прийнято, можуть взятись за його створення самостійно. Головне, дотримуватись основних загальних правил побудови міжнародного плану рахунків.

Таким чином, ті плани рахунків бухобліку, що затверджені на національному рівні, цілком можна вважати також планами рахунків за МСФЗ (IFRS). Їх використання припустиме через те, що норми, затверджені Радою МСФЗ (IFRS), не містять критеріїв, що забороняють використовувати національні формати рахунків бухобліку.

Вимоги до плану рахунків 

Оскільки стандарти регламентують створення фінансової звітності підприємства, необхідно розробити для своєї компанії такий план рахунків, який би: 

• найповніше розкривав її показники звітності; 

• був зручний і легкий у використанні навіть для недосвідчених співробітників; 

• його легко було змінити та доповнити (навіть при зміні чи набутті іншого виду діяльності); 

• добре поєднувався або за необхідності вбудовувався в наявні або новопридбані облікові системи; 

• міг використовуватись не тільки для складання звітності за МСФЗ (IFRS), але й для формування управлінської звітності, інших фінансових звітів і опосередковано під час планування та підготовки бюджетів підприємства. 

План рахунків має враховувати насамперед статті звітності, яку готує підприємство. Тому під час створення плану рахунків МСФЗ (IFRS) треба виходити з формату МСФЗ - звітності. Треба знати, який вигляд матиме звітність, які форми та розшифровки будуть необхідні. Треба розуміти, яким чином наповнюватимуться задумані форми звітності та розшифровки. Необхідно продумати, як здійснюватимуться розподіл транзакцій та формування трансформаційних таблиць, форм звітності, а також створення розшифровок та приміток до неї. План рахунків повинен правильно відображати всі види виробництва, бути зрозумілим і застосовним для всіх підприємств Групи. 

Принцип складання плану рахунків наступний: у першій частині вносять усі балансові рахунки (постійні) згідно із порядком з балансового звіту (активи, капітал, зобов'язання), а у другій вказують прибутки та збитки. Статті у плані, зазвичай, відображають за збільшенням ліквідності. Рахунки у міжнародному обліку позначають числами. Для зручності вводять певні загальні рахунки, які не мають грошового вираження, проте конкретні дані щодо них перебувають у відповідних розділах.

Приклад плану рахунків згідно з МСФЗ (IFRS)

У різних країнах існують різні варіанти плану рахунків, але їх загальна суть залишається незмінною. Так, у США та Англії немає суворої нумерації рахунків, проте є певний порядок розподілу за балансом. В активі спад ліквідності зверху вниз, а в пасиві статті балансу розташовують за терміном заборгованості, починаючи від найменшого. Власний капітал закриває праву частину балансу, а МСФЗ (IFRS) баланс — за зростанням ліквідності. У деяких європейських країнах, Північній Африці та Туреччині план рахунків має жорсткий порядок, сам рахунок може містити до 10 цифр у номері, а субрахунки можуть бути рахунками.

За зазначеними вище принципами міжнародний план рахунків можна побудувати, наприклад, так:

— 1ХХХ – Необоротні активи;

— 2ХХХ – Оборотні активи; 

— 3ХХХ – Капітал; 

— 4ХХХ – Довгострокові зобов'язання; 

— 5ХХХ – Короткострокові зобов'язання; 

— 6ХХХ – Доходи; 

— 7ХХХ – Витрати; 

— 8ХХХ – Рахунки управлінського обліку; 

— 9ХХХ – Забалансові рахунки.

Наприклад, у балансі можуть бути такі пункти:

• необоротні активи; 

• оборотні активи; 

• довгі (або консолідовані) позики; 

• короткі позики.

І тут кожному з цих понять може відповідати група рахунків із конкретним індексом. Наприклад, для необоротних активів можуть встановлюватись рахунки виду NCAXXX (NCA — Non-Current Assets [«необоротні активи»]), довгі позики — CDXXX (CD — Consolidated Debt [«довгострокові зобов'язання»]). Можна нумерувати рахунки синхронно тому, як вони перераховуються в балансі. У цьому випадку необоротні активи корелюватимуть з рахунками виду 1XXX, довгі позики — 3XXX.

Аналогічно можна скласти план рахунків МСФЗ (IFRS) і для звіту про прибутки та збитки. Наприклад, у ньому можуть бути такі пункти, як: 

• виручка;

• комерційні витрати; 

• інші витрати; 

• чистий прибуток. 

У цьому випадку першому пункту (виручці) може відповідати група рахунків виду EXXX (E — Earnings [«виручка»]) або 1XXX, третьому пункту (іншим витратам) — OIXXX (OI — Other Inputs [«інші витрати»]) або 3XXX.

Чим відрізняються плани рахунків за МСФЗ (IFRS) та за національними стандартами? 

Плани рахунків за національними стандартами прийняті в багатьох країнах Євразії, в тому числі в Україні та Казахстані у різні роки, але перехід на МСФЗ (IFRS) підштовхує їхніх фахівців завчасно підвищувати свою кваліфікацію та застосовувати у роботі міжнародні стандарти. Коротко розберемо, наскільки сильно відрізняються типові плани рахунків цих країн від плану рахунків МСФЗ (IFRS).

У зв'язку з глобалізацією ринків та бізнесу фінансовим фахівцям необхідно активно вивчати теорію та практику застосування МСФЗ (IFRS), щоб мати попит на ринку праці.