Моделі факторного аналізу: види, методи та приклади застосування у фінансах

Мета кожного бізнесу — отримання та максимізація прибутку. Зростання позитивного фінансового результату демонструє стабільний розвиток та ефективне управління компанією, але розмір цього результату залежить від багатьох чинників. Тому, щоб відстежити якість та динаміку того ж прибутку, фінансові менеджери та аналітики застосовують факторний аналіз. Що це таке, які моделі та методи цього аналізу існують і як його застосовують у фінансах — розбираємось у матеріалі. 

• Що таке факторний аналіз і як його застосовують у фінансах
• Відомі моделі факторного аналізу
• Два головні методи факторного аналізу
• Переваги та недоліки факторного аналізу

Що таке факторний аналіз і як його застосовують у фінансах

Факторний аналіз — це аналіз впливу окремих факторів на кінцевий результат. Під час аналізу звужують коло чинників, щоб зрозуміти, які саме фактори найбільше впливають на результативний показник та оцінити ступінь цього впливу. 

Цей аналіз застосовують фінансові менеджери, аналітики, бухгалтери для розв’язання різних завдань: від пошуку шляхів, як збільшити прибуток компанії, до виявлення чинників, які вливають на фінансову продуктивність компанії, рентабельність підприємства, ціну активів, обсяг продажів тощо.

Також факторний аналіз у фінансах застосовують для:

• оцінки та передбачення фінансових ризиків — аналіз може допомогти виявити, які фактори призводять до збитків або зниження прибутку;

• планування фінансових стратегій — допомагає визначити, які фактори необхідно використовувати при ухваленні рішень щодо інвестицій, розширення бізнесу або зміни фінансової політики;

• оцінки активів  — дозволяє виявити, які фактори впливають на ціну активів;

• управління портфелем інвестицій — надає можливість розрахувати очікувані доходи від різних інвестиційних проєктів, врахувати ризики та розподілити активи для досягнення мети.

Також цей аналіз застосовують для оцінки рентабельності як всього підприємства, так і окремо — виробництва продукції, продажів, сукупного капіталу. Аналіз допомагає знайти причини зниження чи відхилення показників у фінансовій звітності, оцінити фінансовий стан компанії та спрогнозувати майбутні фінансові результати чи ризики.

За допомогою факторного аналізу можна оцінити якість фінансового результату — наприклад, валового прибутку підприємства. Результат вважатиметься високим, якщо його величина пов’язана зі зростанням чистого доходу та зменшенням собівартості. Натомість низька якість фінансового результату — це коли зростають обсяги реалізації продукції шляхом підвищення цін на продукцію, але при цьому не знижуються витрати та не збільшується обсяг продажів. 

На величину фінансових результатів впливає низка чинників:

• зовнішні — ті, що не залежать від діяльності підприємства (економічні умови, конкурентне середовище, технологічні зміни та інше)

• та внутрішні фактори — на виробничому підприємстві це можуть бути ефективність виробництва, якість продукції, ланцюги постачання, а також управлінські рішення, стратегії ціноутворення, облікова політика тощо.

В основі факторного аналізу лежить побудова факторної моделі, в якій можна відстежити взаємозв’язок різних чинників із результативним показником. Таких моделей існує велика кількість — загальна модель факторного аналізу, модель головного компонента, модель специфікації, структурного рівня тощо. 

Здійснюється факторний аналіз також за допомогою різних методів і прийомів. Найчастіше це дослідницький факторний аналіз (EFA), підтверджуючий факторний аналіз (CFA), метод головних компонент, прийом ланцюгових підстановок, відносних різниць та інші. 

Відомі моделі факторного аналізу

Факторний аналіз може бути реалізований за допомогою різних моделей та методів. Ось декілька з них: 

• Загальна модель факторного аналізу — передбачає існування загального фактора і специфічних факторів, які впливають на змінні. Наприклад, за цією моделлю виявляють окремий чи загальний фактор, що впливає на прибуток, витрати, обсяги продажів тощо. Також її застосовують для оцінки кредитних ризиків та стратегічного планування.

• Модель аналізу факторних завантажень  — визначає, які фактори найбільше впливають на певний результат або змінний показник. Наприклад, фінансовий директор може використовувати цю модель при бюджетуванні, щоб врахувати вплив цін на ресурси, інфляції, зміни витрат на майбутній прибуток та інші фінансові показники. В банках фінансові менеджери можуть застосовувати модель для оцінки кредитного ризику позичальників — розрахувати, як їхній дохід чи кредитна історія впливають на ймовірність неплатежів.

• Модель головних компонент (аналіз основних компонентів, PCA) — цей метод використовують для спрощення складних даних та виявлення найбільш вагомих факторів, що впливають на результат. 

Наприклад, фінансовий директор може застосовувати PCA для виявлення чинників, які впливають на зміну прибутку компанії. Для цього він має зібрати дані щодо прибутку з фінансових звітів та врахувати можливі впливові фактори: витрати, обсяги продажів, податкові навантаження, процентні ставки та інші показники. І застосувати PCA до цих даних, щоб визначити, які фактори найбільше впливають на зміну прибутку. Наприклад, один із головних компонентів може бути пов'язаний зі змінами витрат, інший — зі змінами обсягів продажів.

Або, припустимо, що фінансовий директор управляє портфелем інвестицій для компанії та має велику кількість активів, таких як акції, облігації, нерухомість. За допомогою факторного аналізу він може зрозуміти, які фактори впливають на варіацію доходності цього портфеля та які інвестиції є найважливішими. Для цього він має забрати дані про доходність кожної інвестиції протягом певного періоду та дані про різні фінансові показники, які можуть на неї впливати (це можуть бути відсоткові ставки, індекси ринків, інфляція, зміни валютного курсу). В результаті побудови моделі головних компонент, фінансовий директор зможе передивитись стратегію розподілу активів чи розробити нові інвестиційні стратегії.

Два головні методи факторного аналізу

Існують також два методи факторного аналізу — дослідницький та підтверджуючий. Ці два різних підходи використовують для відокремлення та розуміння прихованих факторів, які можуть впливати на зміни у даних.

• Дослідницький факторний аналіз (Exploratory Factor Analysis, EFA) — використовується для виявлення неявних факторів, які можуть бути причинами змін у даних. Визначає структуру факторів у даних.

• Підтверджуючий факторний аналіз (Confirmatory Factor Analysis, CFA) — використовують для підтвердження або перевірки факторів, які було розроблено за допомогою EFA. 

Ці методи застосовують на різних етапах аналізу даних. Дослідницький аналіз необхідний для побудови структури даних і початкової моделі, у той час, як підтверджуючий дозволяє перевірити цю модель, наскільки вона відповідає даним. 

Обидва методи використовують у фінансовій аналітиці та бухгалтерії для різних завдань. 

Також існує не менш відомий метод факторного аналізу — прийом ланцюгових підстановок або метод послідовного вилучення факторів. Його використовують для розрахунку ступеня впливу окремих факторів на фінансовий показник. Суть прийому в тому, що кожен звітний показник послідовно замінюють на базисний, а всі інші показники розглядаються як незмінні. Така підстановка дозволяє виявити рівень впливу фактору на сукупний фінансовий показник, а кількість змін залежить від кількості факторів, які на нього впливають. 

Але у цього метода є недолік — залежно від обраного порядку заміни факторів, результати факторної підстановки можуть мати різні значення. Тому, при цьому аналізі, висуваючи на перший план значущість впливу факторів, важливо не нехтувати точністю даних. 

Переваги та недоліки факторного аналізу

Основний плюс факторного підходу в тому, що він спрощує аналіз даних — зменшує кількість цих даних, звужує коло чинників, зберігаючи при цьому важливу інформацію. 

До того ж застосовування факторного аналізу надає можливість:

• виявляти приховані взаємозв'язки між змінними, що дозволяє краще розуміти динаміку змін даних;

• створювати моделі та прогнозувати ризики;

• виявляти вузькі місця в роботі підприємства;

• впливати на фінансові результати.

Універсальність застосування та простота розрахунків зумовлює часте застосування факторного аналізу у фінансах. Однак він також має свої недоліки.

• Вибір факторів може бути суб’єктивним або неправильним: коли кількість факторів надто велика або надто мала, через що аналіз буде неточним. До того ж неправильний вибір може призвести до переоцінки чи недооцінки важливих факторів.

• Лінійність моделі — більшість моделей факторного аналізу передбачають лінійні зв'язки між факторами та змінними, але у реальних ситуаціях взаємозв'язки можуть бути складнішими.

• Залежність від даних — результати факторного аналізу сильно залежать від якості та обсягу вхідних даних, тому наявність помилок, пропусків чи інших проблем у даних може призвести до неточних результатів.

• Інтерпретація факторів може бути складною, особливо коли фактори є абстрактними або неочевидними з точки зору практики.

Тож факторний аналіз — це універсальний інструмент, який можна успішно застосовувати для розв’язання різних завдань: як для розуміння складних зв'язків у фінансових даних для підвищення фінансової продуктивності, так і для операційного та стратегічного управління усім підприємством.