Автор:

Експерт-практик з фінансів з понад 25-річним досвідом роботи в компаніях ДТЕК, Вічунай-Україна (ТМ Vici), GeniusMarketing. Фінансовий директор в компаніях гуртової торгівлі, мережі роздрібних магазинів. Фінансовий консультант для малого та середнього бізнесу з питань аудиту, постановки та ведення управлінського обліку.

Фінансовий аналіз: основні види та коефіцієнти

2023-11-30
49

Сутність будь-якого бізнесу полягає в тому, щоб приносити якомога більше грошей своєму власнику. А для цього менеджери різного рівня мають щоденно ухвалювати рішення. Вони можуть робити це інтуїтивно, а можуть спиратися на дані з минулого та порівнювати з планами на майбутнє. Найкращий варіант, коли знання факту, плану та інтуїція поєднуються. І ось тоді відбуваються прориви. Або, щонайменше, досягнення мети.

Фінансовий аналіз — це вивчення факту, результату діяльності бізнесу: сюди входять аналіз доходів та витрат, активів та капіталу. Саме на його основі менеджери роблять висновки, потім здійснюють фінансове планування та ухвалюють управлінські рішення щодо управління запасами, управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, оптимізації витрат, ціноутворення. Тому ключові фінансові показники необхідно аналізувати регулярно, щоб розуміти, що відбувається з бізнесом у реальності.

Фінансовий аналіз включає:

  • аналіз фінансової звітності (горизонтальний та вертикальний);

  • розрахунок та аналіз різних фінансових коефіцієнтів.

Горизонтальний або трендовий аналіз — найпростіший аналіз. Його застосовують більше чи менше, але абсолютно всі. Під час його проведення порівнюють результати показника за різні періоди. Наприклад, порівнюють виторг, витрати або прибуток за останній та попередній місяць. Або останній та той самий місяць, але минулого року. Порівнюючи показник за кілька років чи місяців, можна побачити закономірність змін з часом, це так званий тренд (його легко візуалізувати на графіці). Тому горизонтальний аналіз називають ще трендовим аналізом.

Як проводиться горизонтальний аналіз фінансової звітності:

  1. Для вимірювання змін в абсолютних величинах (у грошах): від показника поточного періоду віднімають показник базового (попереднього) періоду;

  2. Для вимірювання змін у відсотках (темп приросту показника): отримане значення зміни в абсолютних показниках (п. 1) ділять на показник базового періоду і множать на 100%.

Розглянемо приклад Звіту про прибутки та збитки (спрощений варіант) невеликої торгової фірми. В неї під новорічні свята з'явилися додаткові замовлення на фасовані подарунки:

Стаття

Листопад 2022

Грудень 2022

Відхилення, грн.

Відхилення, %

Виторг

200 000

400 000

200 000

100

Собівартість

100 000

220 000

120 000

120

Валовий прибуток

100 000

180 000

80 000

80

ФОП (фонд оплати праці)

20 000

60 000

40 000

200

Реклама

20 000

30 000

10 000

50

Транспорт

5 000

10 000

5 000

100

Інші витрати

30 000

40 000

10 000

33

Всього витрати

75 000

140 000

65 000

87

Чистий прибуток

25 000

40 000

15 000

60

При аналізі можна побачити, що виторг змінився на 100%, а прибуток лише на 60%. При ефективному веденні бізнесу приріст прибутку має бути більшим, ніж приріст виторгу. Або, як мінімум, такий самий. У цьому ж випадку навпаки. Це сталося тому, що приріст витрат стався більший, ніж приріст виторгу. Він «з'їв» прибуток. 

Необхідно проаналізувати структуру витрат та зрозуміти причини. У цьому звіті видно, що найбільше зростання у витратах викликано статтею «Фонд оплати праці». Але ще зросла і собівартість швидшими темпами, ніж виторг. Треба детально переглянути склад цих витрат (далі подивимось у вертикальному аналізі). І разом із відповідальними особами зрозуміти, як можна зменшити їхній вплив на прибуток (план регулювання витрат, перегляд ціноутворення фасованої продукції).

Під час аналізу необхідно одночасно звертати увагу як на абсолютні, так і на відносні зміни показників. Тому що іноді буває, що невелика зміна у відсотках дорівнює значній зміні в грошах, або навпаки. Це дуже важливо враховувати при інтерпретації впливу показника на кінцевий результат. 

Горизонтальний аналіз легкий у виконанні та дозволяє швидко помітити негативні чи позитивні тенденції, та ухвалити необхідні рішення.

Приклади застосування горизонтального аналізу: 

  1. Аналіз сегментів ринків (товарів). Наприклад, компанія має кілька різних сегментів ринку: продукція для домашнього використання та продукція для корпоративних клієнтів. Горизонтальний аналіз може бути використаний для порівняння виторгу, прибутку або інших фінансових показників для кожного сегмента з плином часу. Це допоможе визначити, який сегмент приносить найбільший дохід або які сегменти зростають швидше.

  2. Компанії можуть використовувати горизонтальний аналіз для порівняння своїх фінансових показників із даними конкурентів (джерела на сайтах, статистика за галузями). Наприклад, вони можуть порівнювати своє зростання виторгу зі зростанням виторгу конкурентів за останні кілька років. Це допомагає оцінити конкурентоспроможність компанії на ринку.

  3. Порівняння зміни показників із різних звітів: зростання виторгу (звіт про прибутки та збитки) та зростання активів (баланс). Якщо доходи зростають швидше, ніж активи, це означає, що компанія працює ефективніше й отримує більший прибуток на кожну одиницю вкладень.

  4. Зміни показників у відсотках дозволяють порівнювати між собою фірми чи філії, різні за величиною.

Вертикальний аналіз проводять, щоб дізнатися, яку частину складають різні підгрупи в загальній сумі показника. Це дозволяє швидко виявити, що саме робить найбільший внесок у загальний результат. Результати аналізу надаються у відсотках.

Як проводиться вертикальний аналіз фінансової звітності: 

  • Значення показника підгрупи (наприклад, стаття ФОП — фонду оплати праці) ділять на підсумковий показник групи (Всього витрати) і множать на 100. Сума всіх статей-підгруп (у відсотках) повинна дорівнювати у підсумку 100.

  • Вертикальний аналіз звітності проводять за один звітний період. Потім часто роблять порівняння отриманих результатів за різні періоди (горизонтальний аналіз). Це дозволяє краще керувати операційними витратами, активами та оптимізувати їхню структуру.

Проведемо вертикальний аналіз фонду оплати праці підприємства із того ж прикладу, що є для горизонтального аналізу:

Стаття

Листопад 2022

Грудень 2022

%, Листопад

%, Грудень

Адмін. персонал

5 000

5 000

25

8

Склад

4 000

35 000

20

58

Маркетинг

2 000

2 000

10 

3

Відділ продажів

9 000

18 000

45

30

Всього ФОП

20 000

60 000

100

100

Аналіз ФОП показав, що якщо найбільшу частку у листопаді займала зарплата відділу продажу, то в грудні несподівано сталося велике збільшення частки зарплати складських працівників. З'ясувалося, що на склад найняли кілька нових співробітників, тому що треба було фасувати багато подарунків. Причому найняли їх на постійну роботу із щомісячним окладом, що призведе до додаткових витрат ще й у січні 2023 року. Тепер треба звільнити частину працівників та розробити алгоритм дій у майбутньому перед святами: приймати співробітників на відрядну форму оплати праці, ретельніше розраховувати вартість фасованих товарів, щоб компенсувати ці витрати тощо.

Приклади застосування вертикального аналізу звітності:

  1. Визначаємо частку кожної категорії активів у загальній сумі активів компанії. Наприклад, яку частку від загальних активів становлять основні засоби, грошові кошти чи запаси. Це допоможе оцінити, які активи є найбільш значущими для компанії. І тут вже треба уважно інтерпретувати. Якщо більша частка основних засобів у виробничого підприємства, це нормально. А якщо у підприємства оптової торгівлі, то питання — навіщо і чому заморожено гроші.

  2. Якщо активно зростає частка Запасів та Дебіторської заборгованості в Активах при незначному зростанні виторгу, необхідно переглянути управління оборотними активами.

  3. Визначаємо частки різних видів витрат у загальній сумі витрат у Звіті про прибутки та збитки. Якщо бачимо, наприклад, що заробітна платня становить 55% від загальних витрат, то управління витратами на персонал може бути ключовим завданням.

Фінансові коефіцієнти становлять значну частину фінансового аналізу. Їх існує багато, тому для регулярного аналізу кожна фірма визначає свій власний набір. Розглянемо, які показники найчастіше зустрічаються.

  1. Коефіцієнти рентабельності

Коефіцієнти рентабельності прибутку найчастіше використовують у фінансовому аналізі. Вони бувають кількох видів, залежно від того, який прибуток (валовий, маржинальний, операційний, чистий) аналізують. Показує частку прибутку в загальному обсязі продажів. Наприклад, якщо рентабельність чистого прибутку 10%, це означає, що 1 гривня продажів приносить 10 копійок чистого прибутку, а 90 копійок йде на витрати бізнесу. Показники для розрахунку беруться зі Звіту про прибутки та збитки.

Рентабельність Чистого прибутку = Чистий прибуток / Виторг * 100

Рентабельність Маржинального прибутку = Маржинальний прибуток / Виторг * 100

Норми рентабельності прибутку у різних галузях різні. Розраховується рентабельність у відсотках, щоб її можна було порівняти з аналогічними компаніями. Рентабельність прибутку обов'язково аналізують у поступовій динаміці (горизонтальний аналіз). Якщо вона сильно змінюється, то проводять докладний аналіз доходів та аналіз витрат.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (РВК) також необхідно розраховувати всім. Це найважливіший показник для власника бізнесу. Він показує, який прибуток отримує власник на вкладені кошти. Цей показник власник порівнює з доходом, який міг би отримати, якби вклав капітал в інший бізнес чи банк. Наприклад, РВК бізнесу вийшов 3%, а банк пропонує депозит 7% річних. Зрозуміло, що необхідно терміново вживати заходів щодо підвищення прибутковості бізнесу, інакше власник вирішить забрати свої гроші та бізнес закриється.

РВК = ЧП / ВК * 100, де ЧП — чистий прибуток (Звіт про прибутки та збитки), ВК — власний капітал (Баланс).

  1. Коефіцієнти платоспроможності (рівень ліквідності)

Коефіцієнт автономії — показує частку власних коштів у загальному капіталі підприємства. Чим більший показник, тим менше бізнес залежить від кредиторів. Чим менший показник, тим більше кредитів і боргів у підприємства, а значить тим ймовірніше банкрутство. Однак слід пам'ятати, що існування підприємства лише коштом власного капіталу не дозволяє отримувати додатковий прибуток та ефективно розвиватися (це питання вивчає тема «Фінансовий важіль»).

КА = ВК/(ВК+ПК), де ВК — власний капітал, ПК — позиковий капітал (Баланс).

Коефіцієнти ліквідності — свідчать про здатність підприємства погашати свої борги. Для цього порівнюють активи, які легко перетворити на гроші, із зобов'язаннями цієї компанії. Показники для розрахунку беруть із Балансу.

Розглядають різні рівні ліквідності підприємства для різних цілей аналізу. Показник залежить від рівня ліквідності активів, які беруть під час розрахунку коефіцієнта.

Коефіцієнт поточної ліквідності = Оборотні Активи (Гроші+Запаси+Дебіторська заборгованість)/Поточні Зобов'язання

Цей показник оцінюють кредитори перед рішенням про видачу кредиту. Середній показник 1-1,5. Якщо менше ніж 1, то підвищується ризик неплатоспроможності. Необхідно зменшувати власні борги (зобов'язання). Якщо понад 1,5 – то бізнес неефективно використовує свої ресурси (можливо, треба знижувати дебіторську заборгованість або запаси, або інвестувати зайві гроші). Проте норма цього показника для кожного бізнесу може бути своя. Необхідно передусім спостерігати за тенденцією змін у періоді.

Коефіцієнт швидкої ліквідності = Гроші + Короткострокова Дебіторська заборгованість / Поточні Зобов'язання

Показує, наскільки швидко вдасться покрити свої зобов'язання лише коштом високоліквідних активів.

  1. Коефіцієнти операційної ефективності (ділової активності)

Ці показники є обов'язковими для розрахунку торговими та виробничими підприємствами. Вони показують, як добре компанії використовують свої ресурси, здійснюють управління оперативними запасами. Адже саме у процесі обороту ресурсів відбувається формування доходу та прибутку. Тому дуже важливо знати:

  • швидкість обороту (коефіцієнт оборотності) — скільки оборотів ресурс робить за аналізований період (виражається у разах);

  • період обороту (оборотність у днях) — скільки днів включає один оборот ресурсу. Адже чим коротший термін обороту, тим менше витрат він включає, а значить, більше прибутку приносить.

За показниками ділової активності спостерігають у динаміці, а також порівнюють із галузевими показниками. Необхідно керувати цим процесом: аналізувати чому відбулися зміни на кращий чи гірший бік, і якнайдалі впливати на показник.

Для розрахунку оборотності використовують середню величину аналізованого ресурсу у період. У найпростішому випадку  її розраховують так: (кількість ресурсу на початку періоду + на кінець періоду)/2.

Оборотність запасів показує, як швидко підприємство продає наявні товари і на скільки днів роботи в нього є запаси за наявної ділової активності. Саме ці показники вказують на необхідність керування запасами.

Коефіцієнт оборотності запасів = Собівартість проданої продукції у період/ Середня вартість запасів у період

Оборотність запасів у днях = Кількість днів періоду/ Коефіцієнт оборотності запасів за період

Оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей показує, який середній термін погашення цих заборгованостей. Ці величини взаємопов'язані під час аналізу. Чим менший період дебіторської заборгованості, але більший період кредиторської заборгованості, тим вигідніше підприємству. Воно отримує у такий спосіб безкоштовний кредит. З цих показників відбувається управління кредиторською та дебіторською заборгованістю.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (або кредиторської заборгованості) = Виторг за період/ Середня сума ДЗ (або КЗ) у періоді.

Період обороту дебіторської (або кредиторської) заборгованості = Кількість днів періоду / Коефіцієнт оборотності ДЗ (або КЗ).

Коефіцієнт оборотності активів показує, як використовує підприємство всі наявні ресурси.

Коефіцієнт оборотності активів = Виторг за період / Середня сума активів за період.

Коефіцієнт фондовіддачі використовують частіше на виробничих підприємствах. Він показує, скільки виторгу припадає на 1 гривню Основних коштів.

Коефіцієнт Фондовіддачі = Виторг / Середня вартість Основних коштів.

Коефіцієнти продажу на одного співробітника чи одиницю площі використовують частіше у торгових підприємствах чи відділах. Він показує, скільки виторгу припадає на 1 співробітника чи 1 кв.м торгової площі.

Коефіцієнт продажів на 1 співробітника (або 1 кв.м торг. площі) = Виторг / Середня кількість співробітників (або розмір торгової площі в кв.м).

Якщо ці коефіцієнти зменшуються, необхідно розбиратися в причинах і проводити коригування діяльності. Ці показники порівнюють у поступовій динаміці.

Ми розглянули коефіцієнти, які найчастіше використовують на будь-якому підприємстві. Але в економіці їх існує набагато більше. Тому що в різних галузях та на різних етапах розвитку підприємства постають свої, найбільш актуальні питання: оптимізація доходів та витрат, фінансове планування, управління запасами, управління заборгованістю підприємства. Тому кожна організація формує власний пул ключових фінансових показників компанії.

Більше про фінансові коефіцієнти та розробку управлінських рішень дізнайтесь за 12 годин на тренінгу «Фінансовий аналіз: сучасні інструменти та ефективні управлінські рішення»!

Рекомендуємо пройти:

Тест по МСФО с ответами

Тест по МСФО с ответами